Старицький Михайло Петрович

Дата народження — 14 грудня — 1840

Дата смерті — 27 квітня — 1904

Старицький Михайло Петрович народився 14 грудня 1840р. у родині дрібного поміщика-дворянина, відставного ротмістра в із Кліщинці на Полтавщині. Рано осиротівши, виховувався під опікою дядько — В. Лисеняти, двоюрідного брата його матері, батька славетного українського композитора Миколи Лисеняти. Отримав гарну домашню освіту.

З 1851 р. Михайло навчався в Полтавській гімназії. Як сам свідчив, «пробував тоді віршувати».

Після гімназії разом із троюрідним братом М. Лисеням в 1858р. вступивши до Харківського університету.

В 1860 р. обидва брати перейшли до Київського університету, де М. Старицький спочатку навчався на фізико-математичному факультеті, а потім на юридичному. Наступного долі він повернувся до Кліщинців — вступивши у володіння батьківською спадщиною.

В 1862 р. М. Старицький одружився з Софією Віталіївною, сестрою М. Лисеняти. Через два роки повернувся до Києва на навчання, і в 1865 р. закінчив університет.

В 1868 р. М. Старицький купивши маєток у з Карпівці на Поділлі й переїхав туди з родиною.

Повернувшись в 1871 р. до Києва, разом із Лисеням організував Товариство українських акторів, поставивши «Різдвяну ніч» за мотивами повісті М. Гоголя

Бравий активну доля в роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, який тоді очолював талановитий навчань-народознавець, автор пісні «Ще не вмерла України» Павло Чубинський.

Протягом 1873-1876 pp. M. Старицький писав вірші, перекладав з Г. Андерсена, І. Крилова, М. Лєрмонтова, сербські на родні думи та пісні. На качану 80-х pp. він домігся видання літературно-художнього альманаху «Рада». Очолив першу українську

Професійну трупу. Продавши маєток у Карпівці, щоб зміцнити трупу матеріально. Створив новий хор і оркестр, обновивши декорації, костюми й реквізит, дбав про репертуар. Після розколу трупи на дві колективи (М. Старицького й М. Кропивницького) зі Ста-Рицьким залишилася молоді (М. Садовська-Барілотті, ПРО. Вірина та іншіу 1886-1887 pp. трупа з успіхом гастролювала в Москві та Петербурзі, потім — у Варшаві, Мінську, Вільнюсі, Астрахані, Тифлісі. За станом здоров’я в 1893 р. М. Старицький запозбавивши трупу

Наступного долі Російська Академія наук призначила драматургові персональну пенсію «За літературні праці рідною мовою». Він бравий доля в створенні Всеросійського театрального товариства.

В 1897 р. відбувся Перший Всеросійський з’їзд діячів сцени, на якому виступив М. Старицький. У Києві він керував драматичним гуртком Літературно-Артистичного товариства, продовжував літературну діяльність. В 1903 р. письменник готував видання альманаху «Нова рада», алі за його життя альманах не вийшов.

Михайло Старицький помер 27 квітня 1904 р. Похований на Байковому кладовищі.

Творча спадщина М. Старицького дуже багатогранна: поезії «Борвій», «До молоді», «До України», «Виклик», «Поету», «Поклик до братів-слов’ян» та інші; історичні романи й повісті, оповідання, написані здебільшого російською мовою: «Облога Буши», «Богдан Хмельницький», «Останні орли», «Розбійник Кармелюк»; драматичні твори: «Не судилося», «Талан», «У темряві», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка»; блискучі драматичні перебоязкі творів інших авторів (цікаво, що в більшості випадків перебоязкі сталі відоміші за оригінали); «На Кожум’яках» І. Не-чуючи-левицького — «За двома зайцями», «Ніч перед Різдвом» М. Гоголя — «Різдвяна ніч», «Хата за селом» Ю. Кра-Шевського — «Циганка Аза»; «Зимовищ вечір» Е. Ожешко — «Зимовищ вечір», «Чорноморський побитий на Кубані» Я. Кухаренка — «Чорноморці» (ці перебоязкі здійснювалися за згодою авторів, на театральних афішах вказувалося, що текст нових п’єс належить ДВОЙІ авторам», а проведені вченими текстологічні дослідження засвідчили значний внесок Старицького в здійснені їм інсценізації та перебоязкі, що дало підстави включати їх у видання спадщини драматурга); чисельні переклади та переспіви творів Й. Ґете, Г. Гейне, Ч. Байрона, В. Шекспіра, А. Міцкевича, І. Крилова, М. Лєрмонтова, В. Гюго, О. Пушкіна, М. Некрасова, словацького та сербського фольклору

Новаторство поезії Старицького виявилося в розширенні системи жанрів української поезії, збагаченні виражальних засобів. У своїх поетичних творах автор відкинув ту стилізовану образність «співучого селянина», яка була притаманна його попередникам, наприклад, О. Кониському, П. Кулішу. Уже перші поезії Старицького засвідчили, що їх ліричним героєм ставши український інтелігент, який зі своїми болями звернувся не до народу взагалі, а до інтелігентів, заговоривши про «свої інтелігентські подивися та почування». Алі він робив це настільки щиро, що йоголоезія не має якогось «соціального розподілу». Наприклад, його вірш «Виклик (Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна)» ставши народною піснею.

Можна виділити кілька основних мотивів лірики М. Старицького: роль і призначення поета («Поетові»), врода людських почуттів («Виклик»), співчуття до важкої долі простого люду («Швачка»), тема України («До України»У ліриці поета відбилося публіцистичне мислення епохи, а це також вплинуло на своєрідність звучання лірики наступного літературного покоління, представленого іменами Павла Грабовського, Володимира Самійленка, Миколи Вороного

Проте ім’я М. Старицького мі звикли пов’язувати саме з розвитком українського театру й драматургії. Досить згадати, що саме завдяки Старицькому в 1883 р. з’являється перша професійна об’єднана українська трупа, де працювали М. Кропивниць-Кий, І. Карпенко-карий, П. Саксаганський, М. Садовський, М. Заньковецька, М. Садовська-Барілотті. І хоча урядові й цензурні заборони спрямовували розвиток української літератури виключно у вузьке річище селянської тематики, завдяки М. Старицькому, І. Карпенку-карому, М. Кропивницькому український театр зумів вирватись із « горілчано-гопачної» театральщини, розширив і коло тим: історія України — «Оборона Буші», життя інтелігенції — «Не судилося», філософська тематика — п’єса «Талан».

Страницы: 1 2

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй — » Старицький Михайло Петрович. И в закладках появилось готовое сочинение.