У другій частині роману зображується аристократична Англія початку XVIII в., що протистоять головні герої: Гуинплен, син республіканця-вигнанця, спотвореного за наказом короля; Дея, дочка старчихи, що осліпла в дитинстві, і Урсус, бродячий блазень, бідняк. Два мири різко протипоставлені в романі. Це […]

А свистіли тому, що адептів класицизму жолобило постійне порушення устояних театральних правил, системи версифікації, вільне звертання з лексикою, єдностями часу й місця. Події, що відбуваються в «ернани», що здаються часом неправдоподібними, знаходили відгук у душах глядачів (сучасників не міг обдурити […]

Незважаючи на невисоку авторську оцінку, «Ган Ісландець» став подією в історії французького роману. Сент-бев назвав роман першим французьким [289] драматичним романом. Шарль Нодье писав про «неприборкану уяву» письменника й про «шалений жанр добутку». Альфред де Віньї вважав, що Гюго «заклав […]

Екскурси в історію допомагають Гюго пояснити й зародження вільнодумства в людини, звільнення його свідомості від релігійних догм. Це показано, наприклад, у випадку із Квазімодо. Сутність цього «майже» людини («квазімодо» означає по-латинському «начебто б», «майже) перетворила любов, і він виявився здатним […]

«Я всім поваленим і пригнобленим друг»,- викликував Гюго в одному з віршів «Грозного року» (1872). Ці слова поета й щирі й щирі, тому що його суспільна діяльність і його літературна творчість, що він розумів як суспільне служіння, завжди були звернені […]

Нікому з письменників, мемуаристів, істориків, що писали про Французьку революцію, не вдавалося так яскраво показати ще одну з героїчних сторінок історії — вище втілення французької революції — Конвент. Підкресливши роль, що творить, Конвенту, що, «очищаючи революцію… одночасно виковував цивілізацію…», Гюго […]